Автори: Ханюков О.О., Писаревська О.В., Гетман М.Г., Сімонова Т.А., Лакіза Т.В., ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», м. Дніпро, Україна
Резюме
Висока захворюваність і смертність від серцево-судинних захворювань призвели до необхідності широкого використання антитромбоцитарних засобів у клінічній практиці. Найбільш перспективною вважається комбінована антиагрегантна терапія з використанням препаратів, що мають різні механізми впливу на тромбоцитарну ланку гемостазу, за рахунок чого можна досягти вираженого синергічного ефекту. У нашій країні переважно призначається комбінація ацетилсаліцилової кислоти і клопідогрелю, яку часто називають подвійною антитромбоцитарною терапією (ПАТ). Для зменшення ризиків розвитку шлунково-кишкових ускладнень при використанні ПАТ рекомендований прийом інгібіторів протонної помпи (ІПП), проте в деяких дослідженнях згадується, що одночасне призначення ІПП та клопідогрелю в перспективі підвищує ризик виникнення несприятливих серцево-судинних подій, до яких відносять інфаркт міокарда, інсульт, нестабільну стенокардію, необхідність повторних коронарних втручань і коронарну смерть. У зв’язку з цим представляється актуальною проблема розробки підходів диференційованого застосування ІПП у пацієнтів, які отримують ПАТ. Надано огляд літератури з означеної вище проблематики, наведено результати досліджень із вивчення впливу різних ІПП на клінічні наслідки у хворих, які приймають клопідогрель.
Ключові слова: інгібітори протонної помпи; подвійна антитромбоцитарна терапія; лікарська взаємодія; пантопразол; Улсепан