Автори: Курята О.В.1, Сіренко О.Ю.1, Лисунець Т.К.2
1 Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров’я України, Дніпро, Україна
2 Обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова, Дніпро, Україна
Резюме
Мета дослідження: оцінити ефективність і безпеку короткотривалої ін’єкційної терапії мелоксикамом у пацієнтів із больовим синдромом у суглобах унаслідок ревматологічних захворювань.
Матеріали та методи
У дослідження включено 30 пацієнтів із больовим синдромом на тлі ревматоїдного артриту, остеоартрозу з явищами синовіїту, серонегативної артропатії (медіана віку 52,7 [45,3; 56,9] року). Першу групу склали 16 пацієнтів, які отримували НПЗП до початку спостереження, що були розцінені з боку пацієнта і лікаря як неефективні, другу – 14 пацієнтів, які не отримували НПЗП протягом останніх 2 тижнів до моменту включення в дослідження. Усім пацієнтам було проведено загальноклінічне обстеження, оцінку інтенсивності болю за ВАШ у спокої та під час фізичного навантаження, загальне та біохімічне дослідження крові з визначенням ШОЕ, ревматоїдного фактора, С-реактивного протеїну; рентгенографію уражених суглобів із визначенням рентгенстадії захворювання. Клініко-лабораторні дослідження проводили перед початком терапії та після 3-денного лікування ін’єкційною формою мелоксикаму в дозі 15 мг/1,5 мл на добу (препарат Локсидол, World Medicine, Румунія) з наступним пероральним застосуванням у дозі 7,5-15 мг на добу за потребою пацієнта.
Результати
На тлі лікування мелоксикамом тривалість ранкової скутості достовірно зменшилася на 31,4% і 33,9% відповідно для пацієнтів I і II груп (р<0,05). Інтенсивність больового синдрому за шкалою ВАШ у спокої, під час фізичного навантаження достовірно знизилася на 44,6% і 42,0% (р<0,05) відповідно порівняно з вихідними значеннями.
Під час лікування кількість пацієнтів I групи з високою інтенсивністю болю в спокої і під час руху достовірно зменшилася серед пацієнтів обох груп із трансформацією в категорію пацієнтів зі слабким болем. Позитивні зрушення з боку зменшення рівня С-реактивного протеїну на тлі призначення 3-добового курсу ін’єкційного мелоксикаму відмічено в 7 (43,8%) пацієнтів, які отримували попередню терапію НПЗП, і в 6 (42,9%) пацієнтів без попередньої терапії НПЗП. Достовірно більш виражена динаміка зниження СРП відзначалася серед пацієнтів, які попередньо не отримували лікування НПЗП, – на 31,5% (р<0,05), серед пацієнтів I групи – 26,9% (р<0,05). За період спостереження в обох групах не зареєстровано значущих змін у показниках, що характеризують функцію печінки та нирок, і таких, що потребували б зниження дози препарату або його відміни. Позитивний ефект лікування мелоксикамом, на думку лікаря, відзначено у 22 (63,3%) пацієнтів, на думку пацієнта – у 20 (66,7%): виражений ефект – у 9 (40,9%) і 7 (35%) відповідно, помірний – у 8 (36,4%) і 7 (35%) відповідно.
Висновки
Застосування короткочасної ін’єкційної терапії мелоксикамом при больовому синдромі на тлі ревматичних захворювань сприяє зниженню інтенсивності болю при хорошій переносимості та безпеці. Знеболювальний ефект препарату не залежав від наявності попередньої терапії НПЗП, що свідчить про можливість використання препарату як для ініціації лікування, так і перемикання в групах із раніше неефективною терапією оральними формами НПЗП.
Ключові слова: короткочасна ін’єкція, больовий синдром, мелоксикам.
Опубліковано в журналі «Неврологія та нейрохірургія. Східна Європа» Том 7 №2 ‘2017