Порівняння впливу місцевого застосування дексаметазону та диклофенаку на перебіг епітелізації рогівки після опіку

Автори: С. А. Якименко, д. мед. наук, проф., П. О. Костенко, лікар

ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова НАМН України», Одеса

Актуальність проблеми

Лікування запальної реакції, що виникає внаслідок опікового пошко­дження ока, є однією із задач комплексної терапії опікового процесу. Традиційно для цього місцево застосовують стероїдні та нестероїдні засоби, меха­нізм протизапальної дії яких пов’язаний з їх впли­вом на фермент циклооксигеназу, що необхідна для синтезу циклічних ендопероксидів. В результаті зменшується продукція простагландинів, що при­зводить до зниження таких проявів запалення, як гіперемія, набряк, біль. Але на думку різних авторів показання та терміни до їх місцевого застосування неоднозначні. Є ряд повідомлень, що кортикос­тероїдні засоби можуть затримувати епітелізацію рогівки, тому більшість авторів рекомендують їх застосовувати лише після завершення епітелізації рогівки [1—8, 10].

Мета роботи

Вивчити вплив інсталяцій стеро­їдних та нестероїдних препаратів на перебіг післяопікового репаративного процесу в рогівці.

Матеріал і методи

Робота виконана на 10 очах 10 кролів породи шинши­ла масою 1,5—2,0 кг. В піддослідних групах на очах тварин були змодельовані хімічні опіки рогівки 3Б стадії, діаметр отриманої ерозії склав 8 мм. Спостереження за очима кроликів проводилось щоденно протягом першого тижня після опіку, потім три рази на тиждень до моменту виведення тва­рини з експерименту. Термін спостереження склав 61 добу. За весь час післяопераційного спостереження тварини зали­шались живими, поведінка їх не відрізнялась від звичайної, апетит не порушувався, маса знаходилась в межах природ­них коливань.

Інстиляції досліджуваних препаратів (Клодіфен, дексаметазон 0,1 %) розпочинались після першої доби після опіку. Додатково тварини в обох досліджувальних групах, як і в контрольній, отримували інстиляції антибіотику ципрофлоксацин (Флоксімед) — 2 краплі 4 р/день.

В залежності від виду препарату, що був інстальова­ний, кролики були розділені на три клінічні групи: 1 група (контроль) — інстиляції лише антибіотику ципрофлоксацин (Флоксімед) по 2 краплі 4 р/день — 2 ока; 2 група — інстиляції 0,1 % розчину диклофенаку (Клодіфен) по 2 краплі 4р/день — 4 ока; 3 група — інстиляції 0,1 % розчину дексаметазону по 2 краплі 4 р/день — 4 ока. Контрольна група мала слугувати для вивчення термінів епітелізації рогівки в очах, що не отримували ніякої протизапальної терапії.

Критеріями ефективності застосованого лікування були обрані: площа післяопікової ерозії рогівки, ступінь запаль­ної реакції ока, ступінь васкуляризації рогівки, інтенсив­ність помутніння рогівки (оцінювали за шкалою Войно— Ясенецького).

Статистична обробка даних проводилась з викорис­танням електронних таблиць MS Ехсеl, програми SPSS Statistics 17.0. Визначались кількість спостережень (п), се­редня арифметична (M) та стандартне відхилення (SD). Під час аналізу отриманих даних використовувались непара- метричний метод статистики Краскала—Уолліса та U-тест Манна—Уітні (для незв’язаних груп). Різниця між середніми арифметичними вважалась статистично значущою при рівні довірчої вірогідності (р) менше 0,05. Вибір непараметричного методу зумовлений малою чисельністю вибірок і явною різницею розподілення отриманих показників від нормаль­ного [9].

Результати досліджень і їх обговорення

Після першої доби стан очей у всіх тварин прак­тично не відрізнявся, а саме: відмічався блефароспазм, світлобоязнь, спостерігалась змішана ін’єкція очного яблука, рогівка в місці нанесення опіку була набрякла, дифузно мутна, деепітелізована, виді­лення з кон’юнктивальної порожнини слизового характеру відмічались в незначній кількості. Епітелізація рогівкового дефекту в контрольній та до­сліджуваних групах в середньому на 8—10 добу за­кінчувалась. Але починаючи з другого тижня після опіку розвивалась наступна стадія опікового про­цесу, а саме стадія трофічних розладів. У цей пері­од у всіх кроликів, що спостерігались, відмічалось виникнення значних за площею трофічних виразок рогівки, продовжувалась їх інтенсивна васкуляризація.

Була проаналізована тенденція епітелізації післяопікової ерозії рогівки, що досягала максималь­них розмірів на 18 добу і до закінчення експери­менту.

Таблиця 1. Порівняльна оцінка швидкості епітелізації ерозії рогівки в контрольній та дослідних групах

Примітка: р — достовірність відміностей при порівнянні 1 групи з 2 та 3 групами та при попарному порівнянні очей 2 та 3 групи.

Як видно з табл. 1, розміри ерозії рогівки на 18 добу в контрольній групі були значно меншими ніж в дослідних групах, що свідчить про те, що інстиля­ції дексаметазону і диклофенаку знижують регене­раторну можливість епітелізації рогівки в дослідних групах до початку розвитку трофічної стадії опіко­вого процесу. Після 18 доби, як в контрольній, так і в дослідних групах площа ерозії поступово зменши­лась. Але якщо в контрольній групі розміри ерозії на 26 добу дорівнювали приблизно 19 % від її роз­мірів на 18 добу, то в дослідних групах — 42,8 % (при інстиляції диклофенаку) і 32,2 % (при інстиляції дексаметазону). Тобто в цей термін (з 18 по 26 добу) в дослідних групах спостерігалась в порівнянні з контрольною незначна затримка епітелізації. З 26 по 36 добу епітелізація ерозії у всіх групах майже за­вершилась, хоча на 47—61 добу періодично спосте­рігались крапчасті профарбовування епітелію у всіх групах, які свідчать, що після 26 доби епітелізація ерозії рогівки у всіх трьох групах проходила майже однаково, але в дослідних групах, особливо при ін­сталяціях диклофенаку, вона була менш виражена і не закінчилась до кінця досліду. Використаний для статистичної обробки непараметричний критерій Краскала —Уолліса дозволив встановити, що се­редня швидкість епітелізації ерозії рогівки в контр­ольній та досліджуваних групах не відрізнялась, що було підтверджено відсутністю статистично значи­мих відмінностей між ними, р>0,05. Використаний для статистичної обробки непараметричний крите­рій U-критерия Манна-Уітні дозволив встанови­ти, що при використанні нестероїдного препарату (Клодіфен) та стероїдного препарату також не від­мічалось статистично значимих відмінностей в тер­мінах епітелізації рогівки, р>0,05.

Порівнюючи протизапальний ефект, ми спосте­рігали з 10—12 доби на одному оці з двох в контроль­ній групі та на двох очах з чотирьох, де проводились інстиляції 0,1 % розчину диклофенаку, розвинення післяопікового увеїту з наявністю гіпопіону. На очах з групи, де проводились інстиляції 0,1 % розчину дексаметазону, таке ускладнення не спостерігалось, що свідчить про більш виражену протизапальну дію стероїдного препарату.

Аналізуючи ступінь васкуляризації рогівки піс­ля опіку було встановлено, що на 61 добу в 1 групі (контроль) і 3 групі (де відбувалась інстиляція 0,1 % розчину дексаметазону) вона була слабка, в 2 гру­пі — де відбувалась інстиляція 0,1 % розчину дикло­фенаку — помірною.

Інтенсивність помутніння рогівки в терміни, що аналізувались, не відрізнялась по групам та в серед­ньому на 61 добу після опіку, склала 8—9 балів як в контрольній, так і досліджуваних групах (р>0,05).

Заключення

Було показано, що інстиляції 0,1 % розчину диклофенаку (Клодифену) та 0,1 % розчину дексаметазону хоча дещо і затримують епітеліза­цію рогівки після опіку, завдяки їх протизапальній дії знижують запальний процес в оці, що дозволяє місцево застосовувати ці препарати при лікуванні опіків очей з перших діб після опіку але при постій­ному контролі за станом рогівки.

Література

1. Тюрин Ю. Н., Макаров А. А. Анализ данных на ком­пьютере / Под. ред. В. Э. Фигурнова. — 3-е изд. пере- раб. и доп. — М.:ИНФА, 2003. — 544 с.
2. Пучковская Н. А. Ожоги глаз / Н. А. Пучковская, С. А. Якименко, В. М. Непомящая. — М.: Медицина, 2001. — 272 с.
3. Ballen P. H., Hemstead N. Y. Treatment of chemical bums of the eye // — Ear, Nose and Throat Monthly. — 1964. — V.43. — P.57-61
4. Brodovsky S. C. Management of alkali burns: an 11 year retrospective review / C. Brodovsky, C. A. McCarty, G. Snibson et al. // Ophthalmology. — 2000. — V.107. — P.1829- 35.
5. Davis A. R. Topical steroid use in the treatment of ocular alkali burns / R. Davis, Q. K. Ali, W. A. Aclimandos, P A. Hunter // Br J Ophthalmol. — 1997. — Sep; 81(9). — P.732- 4
6. Goa K. L. Ocular diclofenac. A review of its pharmacology and clinical use in cataract surgery, and potential in other inflammatory ocular conditions / K. L. Goa, P Chrisp // Drugs Aging. – 1992. – Nov-Dec; 2 (6). – P.473- 86.
7. Gaynes B. I. Topical nonsteroidal anti-inflammatory drugs for ophthalmic use: a safety review / B. I. Gaynes, R. Fis­cella // Drug Saf. – 2002. – V.25 (4). – P 233- 50.
8. Harun S. Modification of classification of ocular chemi­cal injuries / S. Harun, S. Srinivasan, K. Hollingworth, M. Batterbury and S. Kaye // Br J Ophthalmol. – 2004. – October; 88 (10). – P1353- 1355.
9. Kim S. J. Nonsteroidal anti-inflammatory drugs in oph­thalmology / S. J. Kim, A. J. Flach, L. M. Jampol // Surv Ophthalmol. – 2010. – Mar-Apr; 55 (2). – P.108- 33.
10. Schalnus R. Topical nonsteroidal anti-inflammatory ther­apy in ophthalmology / R. Schalnus // Ophthalmologi- ca. – 2003. – Mar-Apr; 217 (2). – P 89- 98.