Застосування Поліжену у комплексному лікуванні хворих на респіраторне порушення нюху

Г.С. Протасевич (1), І.В. Хоружий (2)

(1) Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського
(2) Тернопільська міська комунальна лікарня № 2


Респіраторна аносмія виникає при таких патологічних станах у порожнині носа, як деформація перетинки, гіпертрофія носових раковин, поліпи та ін.

За період з 2010 до 2012 р. було обстежено та проліковано 56 хворих з респіраторним порушенням нюху віком від 19 до 79 років чоловічої (31 особа) та жіночої (25 осіб) статі. Вивчали вплив Поліжену на відновлення чи покращання нюху після ендоназальних хірургічних втручань. Фармакологічні властивості зумовлені дією на організм складових компонентів, які є важливою частиною ферментативних систем, що беруть участь в основних метаболічних процесах. Особливим складником, що привернув нашу увагу, є бджолине маточне молочко, яке містить вітаміни А, С, Е, вітаміни групи В, амінокислоти, мінеральні солі кальцію, заліза, кремнію, органічні кислоти.

Хворі були поділені на дві групи: основну (31 пацієнт) і контрольну (25 пацієнтів). Групи були співставні за віком і перебігом захворювання. Хворим основної групи проводили ендоназальні хірургічні втручання з відновлення носового дихання і застосовували полівітамінний комплекс Поліжен, у контрольній групі пацієнтам застосовували лише хірургічні методи лікування.

При дослідженні нюхової функції в обох групах обстежуваних виявлено покращання відчуття запаху 50% розчину оцтової кислоти після відновлення носового дихання. У хворих на хронічний поліпозний риносинусит величина порогу нюху на одну чи обидві половини носа в середньому становила 11,8±1,7 см3 (р≥0,05), що відповідало другому ступеню порушення нюху. У хворих з деформованою перегородкою носа дослідження величини порогу нюху виявило на стороні викривлення 7,3±1,1 см3 (р≥0,05), що відповідало першому ступеню порушення нюху. В осіб з хронічним гіпертрофічним ринітом функція нюху була знижена до 5,1±0,9 см3 (р≥0,05), що вважали за норму.

Відновлення нюхової функції у хворих основної групи відбувалося у середньому через 14 днів після хірургічних втручань у порожнині носа. В осіб контрольної групи відновлення нюхової функції відбувалося значно пізніше (на 20_й день після ендоназальних операцій).

Ключові слова: респіраторна аносмія, нюховий нерв, нюхова функція, Поліжен.

Нюхова частина локалізується у порожнині носа на рівні верхньої і середньої носових раковин. Особливістю слизової оболонки цієї частини ділянки є наявність нейроепітеліальних клітин, що сприймають нюхові відчуття. Уважається, що проникнення молекул пахучих речовин відбувається шляхом дифузії. Крім того, для їхнього розчинення необхідна незначна кількість рідини, яка продукується слизовою оболонкою носа і тонким шаром вкриває всю нюхову ділянку. При виключенні функції нюхового нерва хворий відчуває запахи, що впливають на трійчасте і язикоглоткове нервові закінчення. Порушення нюху класифікується наступним чином: гіпосмія (просте погіршення нюху), аносмія (відсутність нюху).

Аносмію розрізняють респіраторну та есенціальну (периферійну і центральну). Респіраторна аносмія вини кає при змінах у порожнині носа (деформація перегородки, гіпертрофія носових раковин, поліпи та ін.). Периферійна есенціальна аносмія є результатом пошкодження нюхових нервів, нейроепітеліальних нюхових клітин. Найбільш поширена причина цього явища – ольфактор ний неврит. При цьому характерне зникнення нюху.

Периферійна аносмія буває: функціональною (унаслідок неврозів, істерії, ГРВІ, алергійних ринітів і т.п.); респіраторною (унаслідок наведених вище патологічних змін порожнини носа). При цих змінах повітря не досягає ділянки периферійного сегмента нюхового аналізатора. Есенціальна аносмія виникає у результаті ураження периферійного відділу нюхового аналізатора під час запального процесу, при травмі, термічних або хімічних опіках. Аносмія також буває віковою і виникає при атрофії слизової оболонки носа.

Важливим є встановлення правильного діагнозу гіпосмії та аносмії і на підставі цього вибір адекватної лікувальної тактики.

Поліжен – це комбінована полівітамінна дієтична добавка з мікро і макроелементами, амінокислотами, рослинними компонентами і біогенним адаптогеном. Випускається у капсулах. Виробник – «Е.І.П.І.Ко.» (Єгипет). Фармакологічні властивості зумовлені дією на організм компонентів, які є важливою складовою частиною ферментативних систем, що беруть участь в основних метаболічних процесах.

Складовими Поліжену є природні компоненти, мінерали та мікроелементи, незамінні амінокислоти, адаптогенні компоненти, комплекс полівітамінів. Поліжен – це оптимально підібраний комплекс з 12 вітамінів, 15 мінералів (макро і мікроелементів) та 11 біологічно активних речовин, життєво необхідних для нормального обміну:

  • продукти бджільництва (маточне молочко, пилок рослин),
  • рослинні екстракти ( екстракт женьшеню, масло ростків пшениці, сафлорове масло),
  • амінокислоти (Lаргінін, Lлізин, метіонін),
  • оротова кислота,
  • деанол,
  • лецитин.

Особливим складником, що привертає увагу, є бджолине маточне молочко, яке містить вітаміни А, С, Е, вітаміни групи В, амінокислоти, мінеральні солі кальцію, заліза, кремнію, органічні кислоти; розширює кровоносні судини, регулює артеріальний тиск, підтримує живлення клітин, сприяє подоланню втоми і стресу, стимулює імунну систему, клітинний метаболізм та регенеративні процеси; має протизапальні, адаптогенні властивості.

Завданням дослідження було проаналізувати клінічні дані, результати дослідження нюху, отримані у хворих з порушенням нюху респіраторного характеру і на цій підставі вибрати найбільш оптимальний метод терапії.
Мета дослідження: вивчити вплив Поліжену на відновлення чи покращання нюху після ендоназальних хірургічних втручань.

Матеріали та методи

З 2011 до 2012 р. було обстежено та проліковано 56 хворих з респіраторним порушенням нюху віком від 19 до 79 років. Чоловіків було 31, жінок – 25.

Хворі були поділені на дві групи: основну (31 пацієнт) і контрольну (25 пацієнтів). Групи були співставні за віком і перебігом захворювання. Хворим основної групи проводили ендоназальні хірургічні втручання з відновлення носового дихання і застосовували полівітамінний комплекс Поліжен. Поліжен призначили по 1 капсулі 1 раз на день (після сніданку), курс лікування – 14 днів. Пацієнтам контрольної групи виконувались тільки ендоназальні хірургічні втручання з відновлення носового дихання без застосування Поліжену у післяопераційний період.

Діагноз встановлювали на основі: скарг хворих, анамнезу захворювання, риноскопічної картини, дослідження нюхової функції. Хворі скаржились на утруднене носове дихання, виділення з носа, зниження чи відсутність нюху. Деякі пацієнти відзначали періодичний головний біль. Підчас передньої риноскопії визначали стан порожнини носа (гіперемія, синюшність, набряк слизової оболонки, наявність виділень у носових ходах, деформація перегородки носа, гіпертрофія нижніх і середніх носових раковин, поліпозні розростання).

Дослідження нюхової функції проводили кількісним методом [1]. При цьому виділяли чотири ступеня порушення нюху: 1й – з’являється відчуття запаху при уведенні в ніс від 6 до 10 см3 повітря з пахучим розчином; 2й – з’являється запах при уведенні в ніс від 10 до 14 см3 повітря з пахучим розчином; 3й – з’являється запах при уведенні в ніс від 14 до 18 см3 повітря з пахучим розчином; 4й – з’являється запах при уведенні в ніс від 18 см3 і більше повітря з пахучим розчином. В ольфактометр уводили 50% розчин оцтової кислоти в об’ємі 5 мл, після цього вводили 6–8 см3 повітря за допомогою шприца – з ольфактометра повітря проходило у ніс (по середньому і верхньому носових ходах). Потім пацієнт повідомляв про наявність запаху і якої речовини. Таким чином визначали біринальний і моноринальний поріг відчуття запаху. Під час дослідження 20 здорових пацієнтів була отримана величина порогу нюху від 2 до 7 см3: в середньому справа – 4,7±0,42 см3 (р≥0,05), зліва – 5,4±0,31 см3 (р≥0,05). Ці показники були прийняті за норму.

Результати дослідження та їх обговорення

В обстежених пацієнтів виявлено різного ступеня вираженості утруднення носового дихання, загальна слабкість, дратівливість, порушення сну, погіршення апетиту, зниження чи відсутність нюху, зниження працездатності. У результаті обстеження хворих були встановлені наступні діагнози: хронічний одно чи двобічний поліпозний риносинусит (у 28 пацієнтів), деформація перегородки носа (у 13 пацієнтів), хронічний гіпертрофічний риніт (у 15 пацієнтів). У хворих на хронічний поліпозний риносинусит величина порогу нюху на одну чи дві половини носа (n=48) в середньому становила 14,8±2,1 см3 (р≥0,05), що відповідало третьому ступеню порушення нюху. У хворих з деформованою перегородкою носа дослідження величини порогу нюху виявило на боці деформації 11,2±1,3 см3 (р≥0,05), що відповідало другому ступеню порушення нюху. У хворих на хронічний гіпертрофічний риніт функція нюху була знижена до 6,1±0,9 см3 (р≥0,05), що відповідало першому ступеню порушення нюху.

Критеріями оцінки ефективності лікування були суб’єктивні відчуття хворих (вплив на носове дихання, нюхову функцію), риноскопічна картина (стан порожнини носа), дані ольфактометрії. Усі пацієнти відзначали відновлення носового дихання, покращання нюху. Відзначалось покращання чи нормалізація риноскопічної картини.

Під час дослідження нюхової функції в обох групах обстежуваних виявлено покращання відчуття запаху 50% розчину оцтової кислоти після відновлення носового дихання. У хворих на хронічний поліпозний риносинусит величина порогу нюху на одну чи обидві половини носа в середньому становила 11,8±1,7 см3 (р≥0,05), що відповідало другому ступеню порушення нюху. У хворих з деформованою перегородкою носа дослідження величини порогу нюху виявило на стороні викривлення 7,3±1,1 см3 (р≥0,05), що відповідало першому ступеню по рушення нюху. У хворих на хронічний гіпертрофічний риніт функція нюху була знижена до 5,1±0,9 см3 (р≥0,05), що вважали за норму.

Відновлення нюхової функції у хворих основної групи відбувалося в середньому через 14 днів після хірургічних втручань у порожнині носа. До цього часу спостерігалося загоєння ран слизової оболонки носової порожнини. В осіб контрольної групи відновлення нюхової функції відбувалося значно пізніше (на 20й день після ендона зальних операцій). Двом хворим з поліпозним риносину ситом не вдалося покращити нюхові відчуття, їм було призначено додаткове консервативне лікування. Алергійних реакцій під час застосування Поліжену не відзначали у жодного пацієнта.

Висновки

  1. Лікування респіраторної гіпосмії та аносмії слід починати з відновлення прохідності повітря у порожнині носа.
  2. Поліжен значно покращує результати лікування респіраторної гіпосмії та аносмії після ендоназальних хірургічних втручань, прискорює відновлення нюхової функції.
  3. Поліжен може поповнити арсенал засобів, що застосовують у лікуванні респіраторної гіпосмії і аносмії як доповнення до ендоназальних хірургічних втручань.

Завантажити статтю в форматі PDF

Аренда яхты
Увага

Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб, які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я


Ні