Сучасні можливості лікування хронічних запальних захворювань статевих органів у жінок фертильного віку

Автори: Вл.В. Подольський, В.В. Подольський, ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Національної Академії медичних наук України», м. Київ


Мета дослідження: оцінювання можливості лікування в амбулаторних умовах хронічних запальних захворювань статевих органів (ХЗЗСО) бактеріально-хламідійної етіології у жінок фертильного віку (ЖФВ).

Матеріали та методи. Комплексно було обстежено 100 ЖФВ з ХЗЗСО, у яких визначали стан мікробіоценозу піхви до та після лікування. У жінок з ХЗЗСО нижнього рівня проводили дослідження ефективності використання у комплексній терапії препарату, що містить ципрофлоксацину 500 мг та орнідазолу 500 мг (Орципол).

Аналіз бактеріального спектра піхви та облік результатів здійснювали згідно з Наказом № 234 МОЗ України від 2005 р.

Результати. Результати проведених досліджень засвідчили, що більшість жінок страждали на ХЗЗСО нижнього рівня протягом року (30%), дещо менше було жінок з давністю захворювання до 3 (27%) та до 5 років (25%).

Серед інших гінекологічних захворювань в обстежених жінок найчастіше виявляли ерозію шийки матки (14%) та синдром полікистозних яєчників (18%). Досить часто діагностували кісти яєчників (10%), генітальний ендометріоз (11%) та гіперпластичні процеси ендометрія (9%).

Дослідження мікробіому піхви у ЖФВ з ХЗЗСО встановило збільшення кількості КУО/мл резидентної мікрофлори та інфекцій, що передаються статевим шляхом, а саме: Chlamidya trahomatis (25%), Ureaplasma urealiticum (23%).

У ЖФВ з ХЗЗСО після лікування спостерігалось різке зменшення кількості патогенної та умовнопатогенної мікрофлори.

Заключення

  1. Найбільш частою причиною порушення дисбіозу піхви у жінок, які що спостерігались амбулаторно, були інфекції, що передаються статевим шляхом, серед яких переважала Chlamidya trahomatis.
  2. У процесі розвитку запальних реакцій з боку органів репродуктивної системи та загострення хронічних запальних захворювань статевих органів основну роль відіграють мікробні та вірусно_мікробні асоціації, в яких виявляють Chlamidya trahomatis та Ureaplasma urealiticum.
  3. Використання у комплексній терапії хронічних запальних захворювань нижнього відділу статевих органів препарату Орципол засвідчило свою високу ефективність (95%) і добру переносимість.

Ключові слова: хронічні запальні захворювання нижнього відділу статевих органів, жінки фертильного віку, інфекції, що передаються статевим шляхом, лікування в амбулатор! них умовах, Орципол.


Демографічна ситуація в нашій країні, на превеликий жаль, не вирізняється позитивними змінами. Негативний приріст населення зумовлений низькою народжуваністю та високою загальною смертністю і має тенденцію до збереження протягом наступних років. Причинами цього є не тільки соціально-економічні, екологічні та інші чинники, а насамперед погіршення стану соматичного та репродуктивного здоров’я населення [2].

Отже, стан соматичного та репродуктивного здоров’я жінок фертильного віку (ЖФВ) з розряду наукових проблем переходить у розряд пріоритетних напрямків розвитку охорони здоров’я нашої країни [1].

Серед причин порушень репродуктивного здоров’я провідне місце посідають хронічні запальні захворювання статевих органів (ХЗЗСО). Частота ХЗЗСО підвищується рік від року, це зумовлюють міграція населення, неупорядковані статеві стосунки, особливо у молоді (наявність 2 та більше статевих партнерів), шкідливі звички (тютюнопаління, надмірне вживання алкоголю та наркотиків), нестабільна економічна ситуація в країні, збільшення кількості стресорних та шкідливих факторів навколишнього середовища. ХЗЗСО у структурі гінекологічної захворюваності становить від 60% до 80% [3].

Хронічні запальні захворювання жіночих статевих органів призводять до тяжких змін у репродуктивній системі жінки – безплідності (38,9%), порушення менструальної функції (42,3%), полікістозності яєчників (45,7%), фіброміоми матки (3,9%), гіперпластичних процесів ендометрія (6,2%), утворення спайок в області органів малого таза [4].

У всьому світі щорічно у 10% дорослого населення репродуктивного віку діагностують інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Щорічно реєструють більше 200 млн випадків гонореї, 250 млн випадків хламідіозу. Сумарна кількість хворих ІПСШ у рік складає понад 500 млн осіб. В Україні щорічно реєструють від 200 000 до 230 000 нових випадків захворювання на ІПСШ. На жаль, Україна посідає одне з перших місць в Європі за поширеністю ІПСШ [7].

Спектр етіологічних чинників ХЗЗСО у сучасних умовах характеризується наявністю мікст-інфекції. Частіше це поєднання умовно-патогенної, патогенної кокової мікрофлори та представників інфекційних агентів кишечнику з ІПСШ та грибами роду Candida spp. Тим не менш, у сучасній український та закордонній науковій медичній літературі з’являються статті, що підтверджують вплив хламідій, уреаплазми, вірусу статевого герпесу та іншої патогенної мікрофлори на розвиток порушень репродуктивного здоров’я у ЖФВ[11].

Підвищення пріоритету ролі жінки у сучасному суспільстві, значне прискорення ритму життя, спровоковане розвитком технологій, та збільшення навантаження на організм жінок, небажання лікуватися у стаціонарних умовах – усе це значною мірою зумовлює необхідність пошуку можливостей надання амбулаторної допомоги жінкам, що страждають на ХЗЗСО[5].

Завдяки останнім нормативним документам МОЗ України стала можливою імплементація світового досвіду у лікуванні запальних захворювань органів репродуктивної системи, що також більшою мірою спрямована на амбулаторне лікування. При цьому медична допомога у випадку неускладненої хламідійної інфекції нижнього відділу сечостатевого тракту надається в амбулаторних умовах, а тривалість лікування становить 10 діб.

Сучасні дослідження мікробіому людини свідчать про велике різноманіття видів мікробної мікрофлори, що підтримують нормоциноз статевих органів. Збільшення кількості колоній утворюючих організмів (КУО) здатне спричиняти запальний процес, який перебігає клінічно значно несприятливіше за наявності ІПСШ [12].

Наші попередні дослідження встановили, що у ЖФВ з ХЗССО під час обстеження в амбулаторних умовах етіологічний, мікробний фактор виявляли у формі асоціацій мікроорганізмів [8].

Серед ІПСШ найбільш часто у ЖФВ фіксують Clamidia trachomatis. Саме цей вид хламідій є найбільш частим збудником урогенітальної інфекції. Цей мікроорганізм з внутрішньоклітинним циклом репродукції здатен утворювати L-форми, що, у свою чергу, пояснює виявлення ДНК мікроорганізму через значний проміжок часу після статевого контакту [11].

Мета дослідження: оцінювання можливості лікування в амбулаторних умовах ХЗЗСО бактеріально-хламідійної етіології у жінок фертильного віку.

Матеріали та методи

Комплексно було обстежено 100 жінок з ХЗЗСО, у яких визначали стан мікробіоценозу піхви до та після лікування. Під час встановлення діагнозу у жінок з ХЗЗСО ми користувалися МКХ_10. Згідно з МКХ_10, створеної відповідно до рекомендацій експертів ВООЗ та прийнятої в Україні [9], існують такі форми ХЗЗСО нижнього відділу: хронічний вульвіт, хронічний вагініт, хронічний ендоцервіцит, хронічний цервіцит.

Аналіз бактеріального спектра піхви та облік результатів здійснювали згідно з Наказом № 234 МОЗ України від 2005 р.

Для аналізу слизу використовували наступні диференціально_діагностичні поживні середовища: кров’яний агар, жовточно_сольовий агар, «шоколадний» агар, середовища Ендо, Плоскірева, Сабуро, середовище АГВ, середовище MRS для лактобацил.

Результати бактеріологічних досліджень підлягали статистичному обробленню за методом Стьюдента.

Для корекції змін мікробіоценозу піхви у жінок з ХЗЗСО використовували комплексний антибактеріальний препарат Орципол виробництва Ворлд Медицин (Франція), який містить ципрофлоксацину 500 мг та орнідазолу 500 мг. Для лікування жінок з ХЗЗСО препарат призначали по 1 таблетці 2 рази на добу протягом 10 днів. Наш вибір використання цього препарату для лікування ХЗЗСО, спричинених бактеріально-хламідійною асоціацією, у ЖФВ в амбулаторних умовах був зумовлений високою чутливістю виявлених патогенів до компонентів препарату та можливістю використання його за показаннями до призначення зокрема при: лікуванні змішаних інфекцій, спричинених мікроорганізмами і найпростішими, чутливими до компонентів препарату; запальних захворюваннях жіночих статевих органів; захворюваннях, що передаються статевим шляхом; ускладненій або рецидивній інфекції сечових шляхів (цистит, пієлонефрит).

Перевагами обраного препарату є широкий спектр антимікробної дії, здатність впливати на атипові збудники та найпростіші, а також наявність постантибіотичного ефекту. Надійні фармакокінетичні характеристики (високі біодоступність та проникність в органи і тканини, створення значних концентрацій у вогнищах інфекцій, проникнення у біоплівки, низьке зв’язування з білками плазми, повільне виведення з організму, елімінація як нирковим, так і позанирковим шляхами, відсутність накопичення) дозволяють використовувати препарат двічі на добу. Висока клінічна ефективність, добра переносимість і низька частота розвитку побічних ефектів дає можливість застосовувати препарат в амбулаторних умовах короткими курсами.

Результати дослідження та їх обговорення

Усі обстежені жінки були фертильного віку. Найбільше жінок знаходились у віковій категорії 20–30 років (85%).

Соціологічні дослідження, проведені під час обстеження жінок, дозволили визначити, що 68% з них були у шлюбі, у решти жінок сімейний стан був різний. У 39% жінок була благополучна родина.

За рівнем освіти 55% жінок мали вищу освіту, 29% – професійно-технічну, а решта – середню.

Службовцями були 37% жінок, 28% – робітницями, 11% – домогосподарками, 10% – безробітними та 14% жінок навчались.

Після обстеження жінкам з ХЗЗСО був встановлений діагноз за нозологією та формою захворювання згідно з існуючою класифікацією (табл. 1).

Таблиця 1. Розподіл ХЗЗСО в обстежених жінок за нозологією та формою захворювання, абс. число (%)

Нозологія Форма захворювання
Поєднана Ізольована
Хронічний вульвіт 10 (10) 7 (7)
Хронічний вагініт 39 (39) 12 (12)
Хронічний цервіцит 22 (22) 10 (10)

З наведених даних видно, що ізольовані форми ХЗЗСО нижнього відділу діагностують значно менше, ніж поєднані.

Особливу увагу було приділено визначенню терміну наявності ХЗЗСО (табл. 2).

Таблиця 2. Термін наявності ХЗЗСО у ЖФВ, абс. число (%)

Термін захворювання, роки Група жінок, n=100
До 1 року 30 (30)
До 3 років 27 (27)
До 5 років 25 (25)
Більше 5 років 18 (18)

З наведених даних видно, що більшість жінок хворіють протягом року (30%), дещо менше було жінок з давністю захворювання до 3 (27%) та до 5 років (25%).

Дане обстеження дозволило визначити також інші гінекологічні захворювання у жінок з ХЗЗСО (табл. 3).

Таблиця 3. Показники гінекологічної захворюваності у ЖФВ з ХЗЗСО, абс. число (%)

Нозологічні форми гінекологічних захворювань Група жінок, n=100
Ерозія шийки матки 14 (14)
Лейоміома матки 6 (6)
Гіперпластичні процеси ендометрія 9 (9)
Кісти яєчників 10 (10)
Генітальний ендометріоз 11 (11)
Синдром полікістозних яєчників 18 (18)

Серед інших гінекологічних захворювань в обстежених жінок найчастіше виявляли ерозію шийки матки (14%) та синдром полікистозних яєчників (18%). Досить часто діагностували кісти яєчників (10%), генітальний ендометріоз (11%) та гіперпластичні процеси ендометрія (9%).

Привертає увагу висока частота перенесених артифіційних абортів в обстежених жінок (25%).

Серед соматичної захворюваності у 30% обстежених жінок фіксували соматоформну дисфункцію вегетативної нервової системи та у 12% – захворювання ЛОР-органів.

Захворювання ЛОР_органів, серед яких переважав хронічний тонзиліт, можуть бути екстрагенітальним вогнищем інфекції та джерелом вторинного поширення її на рівень статевих органів.

У більшості жінок з ХЗЗСО статевий потяг проявився у період з 15 до 18 років (75%). Такі ознаки раннього початку статевого життя можуть бути фактором ризику інфікування під час статевих відносин, що в подальшому може призвести до ХЗЗСО і розвитку порушень репродуктивного здоров’я.

Опитування жінок щодо сексуального анамнезу засвідчило, що задоволення від статевого життя отримували 65% жінок. Решта жінок з ХЗЗСО або не відчували статевого потягу або не відчували задоволення, повного чи часткового, від статевих стосунків. Тому необхідність у додаткових статевих партнерах фіксували 25% жінок.

Такий варіант вирішення проблем статевих стосунків підтверджує негативні тенденції, які спостерігаються за даними соціологічних опитувань в нашій країні, що може бути причиною порушень репродуктивного здоров’я, поширення ІПСШ та вірусу ВІЛ/СНІДу.

Частина жінок (10%) з ХЗЗСО вже у дитинстві мали запальні захворювання статевих органів.

Порушення менструальної функції спостерігалось в 11% жінок, у 24% жінок діагностована безплідність.

Проведене нами дослідження мікробіому піхви у ЖФВ з ХЗЗСО встановило збільшення кількості КУО на 1 мл резидентної мікрофлори та ІПСШ (табл. 4).

Таблиця 4. Показники мікроекології статевих шляхів у жінок з хронічними запальними захворюваннями нижніх відділів статевих шляхів до лікування

Вид мікроорганізмів Група жінок
Жінки з ХЗЗСО Здорові жінки,
Кількісний рівень мікрофлори
lg КУО/мл % lg КУО/мл
S. epidermidis з гемолізом 5,1±0,03* 28 2,1±0.01
S. aureus 5,0±0,01* 22
S. faecalis 4,8±0,03* 26 3,7±0,02
E.coli 5,0±0,01* 25 3,8±0,02
E.coli з гемолізом 5,2±0,02* 19
Klebsiella spp. 4,9±0,03* 21 2,6±0,02
Enterobacter spp. 4,8±0,01* 17 2,2±0,01
Гриби роду Candida 5,4±0,03* 31 2,6±0,02
Lactobacillus spp. 3,1±0,01* 61 6,4±0,08
Gardnerella vaginalis 30
Chlamidya trahomatis 25
Ureaplasma urealiticum 23

Примітка: * – Різниця статистично вірогідна між показниками жінок віку з ХЗЗСО та здоровими жінками, р<0,05.

Так, до дисбіотичних порушень можна віднести зміни частоти та інтенсивності колонізації статевих органів мікроорганізмами з плазмокоагулювальними та гемолітичними властивостями: S. epidermidis з гемолізом (28%), S. aureus (22%), E.coli з гемолізом (19%). Також спостерігались значні зміни у частоті та інтенсивності колонізації піхви бактеріями кишкової групи: S. faecalis (26%), E.сoli (25%), Enterobacter spp. (17%). У третини обстежених жінок у підвищеному титрі висівали гриби роду Candida.

Серед грамнегативних аеробів також виявляли Klebsiella spp. (21%).

У значної кількості обстежених жінок фіксували транзиторні інфекції, а саме: Chlamidya trahomatis (25%), Ureaplasma urealiticum (23%).

У ЖФВ з ХЗЗСО після лікування спостерігалось різке зниження кількості патогенної та умовно_патогенної мікрофлори (табл. 5).

Таблиця 5. Показники мікроекології статевих шляхів у жінок з хронічними запальними захворюваннями нижніх відділів статевих шляхів після лікування

Вид мікроорганізмів lg КУО/мл
S. epidermidis 2,9±0,03
S. aureus
S. faecalis
E.coli
E.coli з гемолізом
Klebsiella spp.
Enterobacter spp. 2,2±0,02
Candida spp. 2,0±0,03
Lactobacillus spp. 5,6±0,01
Gardnerella vaginalis
Chlamidya trahomatis
Ureaplasma urealiticum

Таким жінкам був рекомендований контрольний візит через тиждень для проходження КOH-тесту та визначення відновлення нормоценозу піхви. У всіх жінок, що брали участь у даному дослідженні, спостерігалось відновлення нормоценозу.

Висновки

  1. Найбільш частими причинами порушення дисбіозу піхви у жінок були інфекції, що передаються статевим шляхом, серед яких переважали Chlamidya trahomatis.
  2. У процесі розвитку запальних реакцій з боку органів репродуктивної системи та загострення хронічних запальних захворювань статевих органів основну роль відіграють мікробні та вірусно-мікробні асоціації, в яких виявляють Chlamidya trahomatis та Ureaplasma urealiticum.
  3. Використання в амбулаторних умовах у комплексній терапії хронічних запальних захворювань нижнього відділу статевих органів препарату Орципол засвідчило свою високу ефективність (95%) і добру переносимість.

Список літератури

  1. Антипкін Ю.Г. Наукові та практичні аспекти збереження репродуктивного здоров’я жінок / Антипкін Ю.Г., Подольський В.В. // Актуальні питання підтримки репродуктивного здоров’я населення м. Києва. – Матеріали науково-практичної конференції, м. Київ, 4 грудня 2006 р. – К. – С. 7–8.
  2. Антипкін Ю.Г. Репродуктивне здоров’я жінок як важлива складова покращення демографічної ситуації в Україні / Ю.Г. Антипкін // Журн. АМН України. – 2007. – Т. 13, № 3. – С. 476–485.
  3. Запорожан В.Н. Иммунологические аспекты патогенеза воспалительных процессов придатков матки / В.Н. Запорожан, В.В. Беспоясная, Е.П. Грушецкая // Лік. справа (Врач. дело). – 2001. – № 3. – С. 21–24.
  4. Инфекции в акушерстве и гинекологии. Практическое руководство / Под ред. В.К. Чайки. – Донецк: ООО «Альматео», 2006. – 187 с.
  5. Лук’янова О.М. Безпечне материнство – важливий напрямок в охороні здоров’я матері і дитини // Здоровье женщины. – 2003. – № 1 (13). – С. 1–4.
  6. Маркін Л.Б. Хронічні інфекції в акушерстві та гінекології / Маркін Л.Б., Луцик Б.Д., Попович А.І. //3б. наук. пр. I пленуму Асоціації акушерів-гінекологів України. – Ужгород, 1999. – С. 336–338.
  7. Нагорная В.Ф. Диагностика и лечение инфекций половых органов у беременных / В.Ф. Нагорная // Метод. рекоменд. – 2004. – С. 32.
  8. Подольский В.В., Дронова В.Л., Латышева З.М. Лечение хламидийной инфекции у женщин с хроническими воспалительными заболеваниями половых органов //Здоровье женщины. – 2003. – № 4 (16). – С. 53–55.
  9. Міжнародна статистична класифікація хвороб МКХ-10. Короткий адаптований варіант для використання в Україні (в трьох розділах) І [під заг. ред. А.М. Сердюка]. – К.: Центр медстатистики МОЗ України, 1998. – 307 с.
  10. Savaris RF, Fuhrich DG, Duarte RV, Franik S, Ross J. Antibiotic therapy for pelvic inflammatory disease // Cochrane Database Syst Rev. 2017 Apr 24;4:CD010285. doi: 10.1002/ 14651858. CD010285.pub2.
  11. Low N, Redmond S, Uuskьla A, van Bergen J, Ward H, Andersen B, Gцtz H. Screening for genital chlamydia infection. // Cochrane Database Syst Rev. 2016 Sep 13;9:CD010866. [Epub ahead of print].
  12. O’Connell CM, Ferone ME. Chlamydia trachomatis Genital Infections. // Microb Cell. 2016 Sep 5;3(9):390#403. doi: 10.15698/mic2016.09.525.

Завантажити статтю в форматі PDF

Аренда яхты