Автори: С. А. Якименко, д. мед. наук, проф., П. О. Костенко, лікар
ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова НАМН України», Одеса
Актуальність проблеми
Лікування запальної реакції, що виникає внаслідок опікового пошкодження ока, є однією із задач комплексної терапії опікового процесу. Традиційно для цього місцево застосовують стероїдні та нестероїдні засоби, механізм протизапальної дії яких пов’язаний з їх впливом на фермент циклооксигеназу, що необхідна для синтезу циклічних ендопероксидів. В результаті зменшується продукція простагландинів, що призводить до зниження таких проявів запалення, як гіперемія, набряк, біль. Але на думку різних авторів показання та терміни до їх місцевого застосування неоднозначні. Є ряд повідомлень, що кортикостероїдні засоби можуть затримувати епітелізацію рогівки, тому більшість авторів рекомендують їх застосовувати лише після завершення епітелізації рогівки [1—8, 10].
Мета роботи
Вивчити вплив інсталяцій стероїдних та нестероїдних препаратів на перебіг післяопікового репаративного процесу в рогівці.
Матеріал і методи
Робота виконана на 10 очах 10 кролів породи шиншила масою 1,5—2,0 кг. В піддослідних групах на очах тварин були змодельовані хімічні опіки рогівки 3Б стадії, діаметр отриманої ерозії склав 8 мм. Спостереження за очима кроликів проводилось щоденно протягом першого тижня після опіку, потім три рази на тиждень до моменту виведення тварини з експерименту. Термін спостереження склав 61 добу. За весь час післяопераційного спостереження тварини залишались живими, поведінка їх не відрізнялась від звичайної, апетит не порушувався, маса знаходилась в межах природних коливань.
Інстиляції досліджуваних препаратів (Клодіфен, дексаметазон 0,1 %) розпочинались після першої доби після опіку. Додатково тварини в обох досліджувальних групах, як і в контрольній, отримували інстиляції антибіотику ципрофлоксацин (Флоксімед) — 2 краплі 4 р/день.
В залежності від виду препарату, що був інстальований, кролики були розділені на три клінічні групи: 1 група (контроль) — інстиляції лише антибіотику ципрофлоксацин (Флоксімед) по 2 краплі 4 р/день — 2 ока; 2 група — інстиляції 0,1 % розчину диклофенаку (Клодіфен) по 2 краплі 4р/день — 4 ока; 3 група — інстиляції 0,1 % розчину дексаметазону по 2 краплі 4 р/день — 4 ока. Контрольна група мала слугувати для вивчення термінів епітелізації рогівки в очах, що не отримували ніякої протизапальної терапії.
Критеріями ефективності застосованого лікування були обрані: площа післяопікової ерозії рогівки, ступінь запальної реакції ока, ступінь васкуляризації рогівки, інтенсивність помутніння рогівки (оцінювали за шкалою Войно— Ясенецького).
Статистична обробка даних проводилась з використанням електронних таблиць MS Ехсеl, програми SPSS Statistics 17.0. Визначались кількість спостережень (п), середня арифметична (M) та стандартне відхилення (SD). Під час аналізу отриманих даних використовувались непара- метричний метод статистики Краскала—Уолліса та U-тест Манна—Уітні (для незв’язаних груп). Різниця між середніми арифметичними вважалась статистично значущою при рівні довірчої вірогідності (р) менше 0,05. Вибір непараметричного методу зумовлений малою чисельністю вибірок і явною різницею розподілення отриманих показників від нормального [9].
Результати досліджень і їх обговорення
Після першої доби стан очей у всіх тварин практично не відрізнявся, а саме: відмічався блефароспазм, світлобоязнь, спостерігалась змішана ін’єкція очного яблука, рогівка в місці нанесення опіку була набрякла, дифузно мутна, деепітелізована, виділення з кон’юнктивальної порожнини слизового характеру відмічались в незначній кількості. Епітелізація рогівкового дефекту в контрольній та досліджуваних групах в середньому на 8—10 добу закінчувалась. Але починаючи з другого тижня після опіку розвивалась наступна стадія опікового процесу, а саме стадія трофічних розладів. У цей період у всіх кроликів, що спостерігались, відмічалось виникнення значних за площею трофічних виразок рогівки, продовжувалась їх інтенсивна васкуляризація.
Була проаналізована тенденція епітелізації післяопікової ерозії рогівки, що досягала максимальних розмірів на 18 добу і до закінчення експерименту.
Таблиця 1. Порівняльна оцінка швидкості епітелізації ерозії рогівки в контрольній та дослідних групах
Доба спостереження | Середня площа ерозії, мм2 (M±SD) | ||
Контрольна група, (n=2) | Дослідна група (диклофенак), (n=4) | Дослідна група (дексаметазон), (n=4) | |
11 | 4,5±2,12 | 13,31±19,8 | 9,25±4,6 |
14 | 6,0±4,24 | 17,9±17,58 | 11±15,14 |
18 | 10,5±2,12 | 18,9±7,4 | 17,75±18,8 |
26 | 2±2,8 | 7,93±3,8 | 5,75±2,2 |
36 | 0,5±0,7 | 1,06±1,7 | 0,5±1 |
47 | 0,1±0,17 | 3,56±4,1 | 0 |
61 | 0 | 1,87±3,8 | 2,6±5,25 |
p>0,05 |
Примітка: р — достовірність відміностей при порівнянні 1 групи з 2 та 3 групами та при попарному порівнянні очей 2 та 3 групи.
Як видно з табл. 1, розміри ерозії рогівки на 18 добу в контрольній групі були значно меншими ніж в дослідних групах, що свідчить про те, що інстиляції дексаметазону і диклофенаку знижують регенераторну можливість епітелізації рогівки в дослідних групах до початку розвитку трофічної стадії опікового процесу. Після 18 доби, як в контрольній, так і в дослідних групах площа ерозії поступово зменшилась. Але якщо в контрольній групі розміри ерозії на 26 добу дорівнювали приблизно 19 % від її розмірів на 18 добу, то в дослідних групах — 42,8 % (при інстиляції диклофенаку) і 32,2 % (при інстиляції дексаметазону). Тобто в цей термін (з 18 по 26 добу) в дослідних групах спостерігалась в порівнянні з контрольною незначна затримка епітелізації. З 26 по 36 добу епітелізація ерозії у всіх групах майже завершилась, хоча на 47—61 добу періодично спостерігались крапчасті профарбовування епітелію у всіх групах, які свідчать, що після 26 доби епітелізація ерозії рогівки у всіх трьох групах проходила майже однаково, але в дослідних групах, особливо при інсталяціях диклофенаку, вона була менш виражена і не закінчилась до кінця досліду. Використаний для статистичної обробки непараметричний критерій Краскала —Уолліса дозволив встановити, що середня швидкість епітелізації ерозії рогівки в контрольній та досліджуваних групах не відрізнялась, що було підтверджено відсутністю статистично значимих відмінностей між ними, р>0,05. Використаний для статистичної обробки непараметричний критерій U-критерия Манна-Уітні дозволив встановити, що при використанні нестероїдного препарату (Клодіфен) та стероїдного препарату також не відмічалось статистично значимих відмінностей в термінах епітелізації рогівки, р>0,05.
Порівнюючи протизапальний ефект, ми спостерігали з 10—12 доби на одному оці з двох в контрольній групі та на двох очах з чотирьох, де проводились інстиляції 0,1 % розчину диклофенаку, розвинення післяопікового увеїту з наявністю гіпопіону. На очах з групи, де проводились інстиляції 0,1 % розчину дексаметазону, таке ускладнення не спостерігалось, що свідчить про більш виражену протизапальну дію стероїдного препарату.
Аналізуючи ступінь васкуляризації рогівки після опіку було встановлено, що на 61 добу в 1 групі (контроль) і 3 групі (де відбувалась інстиляція 0,1 % розчину дексаметазону) вона була слабка, в 2 групі — де відбувалась інстиляція 0,1 % розчину диклофенаку — помірною.
Інтенсивність помутніння рогівки в терміни, що аналізувались, не відрізнялась по групам та в середньому на 61 добу після опіку, склала 8—9 балів як в контрольній, так і досліджуваних групах (р>0,05).
Заключення
Було показано, що інстиляції 0,1 % розчину диклофенаку (Клодіфену) та 0,1 % розчину дексаметазону хоча дещо і затримують епітелізацію рогівки після опіку, завдяки їх протизапальній дії знижують запальний процес в оці, що дозволяє місцево застосовувати ці препарати при лікуванні опіків очей з перших діб після опіку але при постійному контролі за станом рогівки.
Література
- Тюрин Ю. Н., Макаров А. А. Анализ данных на компьютере / Под. ред. В. Э. Фигурнова. — 3-е изд. пере- раб. и доп. — М.:ИНФА, 2003. — 544 с.
- Пучковская Н. А. Ожоги глаз / Н. А. Пучковская, С. А. Якименко, В. М. Непомящая. — М.: Медицина, 2001. — 272 с.
- Ballen P. H., Hemstead N. Y. Treatment of chemical bums of the eye // — Ear, Nose and Throat Monthly. — 1964. — V.43. — P.57-61
- Brodovsky S. C. Management of alkali burns: an 11 year retrospective review / C. Brodovsky, C. A. McCarty, G. Snibson et al. // Ophthalmology. — 2000. — V.107. — P.1829- 35.
- Davis A. R. Topical steroid use in the treatment of ocular alkali burns / R. Davis, Q. K. Ali, W. A. Aclimandos, P A. Hunter // Br J Ophthalmol. — 1997. — Sep; 81(9). — P.732- 4
- Goa K. L. Ocular diclofenac. A review of its pharmacology and clinical use in cataract surgery, and potential in other inflammatory ocular conditions / K. L. Goa, P Chrisp // Drugs Aging. – 1992. – Nov-Dec; 2 (6). – P.473- 86.
- Gaynes B. I. Topical nonsteroidal anti-inflammatory drugs for ophthalmic use: a safety review / B. I. Gaynes, R. Fiscella // Drug Saf. – 2002. – V.25 (4). – P 233- 50.
- Harun S. Modification of classification of ocular chemical injuries / S. Harun, S. Srinivasan, K. Hollingworth, M. Batterbury and S. Kaye // Br J Ophthalmol. – 2004. – October; 88 (10). – P1353- 1355.
- Kim S. J. Nonsteroidal anti-inflammatory drugs in ophthalmology / S. J. Kim, A. J. Flach, L. M. Jampol // Surv Ophthalmol. – 2010. – Mar-Apr; 55 (2). – P.108- 33.
- Schalnus R. Topical nonsteroidal anti-inflammatory therapy in ophthalmology / R. Schalnus // Ophthalmologi- ca. – 2003. – Mar-Apr; 217 (2). – P 89- 98.
Завантажити статтю в форматі PDF