Елфунат у комплексному лікуванні хворих із портальною гіпертензією в ранньому постгеморагічному періоді

Автори: Тутченко М.І.(1), Чуб С.Л.(1), Трофімова Т.С.(1), Рощін Г.Г.(2), Ріджок В.В.(3)
(1) — Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна
(2) — Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
(3) — Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги, м. Київ, Україна


Резюме. У статті наведені результати дослідження впливу 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату (Елфунат) на еритроцитарний росток кісткового мозку в пацієнтів, які страждають від алкогольного цирозу печінки та перенесли кровотечу з варикозно розширених вен стравоходу. У дослідженні порівнювали вплив на центральну нервову систему з показниками червоної крові. Результати цього дослідження мають значення для корекції анемії та енцефалопатії в цієї категорії пацієнтів.


ВСТУП

У переважної більшості хворих із портальною гіпертензією її першопричиною є цироз печінки (ЦП). Злоякісні новоутворення печінки, її паразитарні ураження, синдром Бадда — Кіарі, констриктивний перикардит призводять до портальної гіпертензії в менше ніж 10 % випадків [8]. Найбільш грізним ускладненням портальної гіпертензії є кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу (ВРВС), що нерідко призводить до летального кінця. За наявності у хворих ВРВС імовірність кровотечі з них досягає 60 % [1–2]. Незважаючи на впровадження сучасних ендоскопічних і ендоваскулярних технологій, перший епізод кровотечі з ВРВС пов’язаний зі смертністю, що перевищує 20 % протягом наступних 6 тижнів [3]. У хворих, яким вдалося пережити епізод кровотечі, спостерігаються серйозні зміни в гомеостазі, у тому числі зниження компенсаторних можливостей печінки, енцефалопатії, тромбоцитопенії та анемії. Вирішення цих проблем у постгеморагічному періоді в даної категорії хворих вимагає диференційованого підходу в питаннях інфузійної терапії й переливання компонентів крові. Сучасні погляди на корекцію постгеморагічної анемії при цирозі печінки передбачають використання так званого рестриктивного підходу до гемотрансфузії, при якому пороговою величиною гемоглобіну є показник 70 г/л. Даний підхід пов’язаний з підвищенням 6-тижневої виживаності хворих, які перенесли кровотечу з ВРВС [5]. Це диктує необхідність більш широкого застосування фармакотерапії в ранньому постгеморагічному періоді.

При масивній крововтраті зазвичай розвивається змішана гіпоксія, у результаті чого вивільняється низка ушкоджуючих субстанцій, що може спричинювати розвиток критичного стану. З урахуванням цього препаратами першого ряду для корекції системних метаболічних розладів є антигіпоксанти. Перспективним може бути препарат 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинат (Елфунат), що поєднує антиоксидантні властивості основи з антигіпоксичною активністю сукцинату. Основні фармакологічні ефекти Елфунату можна підсумувати так:

  • активно реагує з перекисними радикалами білків і ліпідів;
  • чинить модулюючу дію на деякі мембранозв’язані ферменти (фосфодіестеразу, аденілатциклазу), іонні канали;
  • має гіполіпідемічну дію, знижує рівень перекисної модифікації ліпопротеїдів, зменшує в’язкість ліпідного шару клітинних мембран;
  • блокує синтез деяких простагландинів, тромбоксану й лейкотрієнів;
  • оптимізує енергосинтезуючі функції мітохондрій в умовах гіпоксії, покращує синаптичну передачу.

Крім того, останні дослідження доводять можливість впливу на еритрон шляхом потенціювання вироблення еритропоетину в умовах анемічного стресу [6, 9, 10].

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

З 2019 по 2020 рік проведено дослідження 105 пацієнтів із цирозом печінки, які надійшли в хірургічне відділення з кровотечею з ВРВС. Хворі були розподілені на 2 групи. У першу групу (n = 70) входили хворі з алкогольною етіологією ЦП, у представників другої групи (n = 35) були інші причини ЦП. Ступінь компенсаторної функції печінки оцінювався за шкалою Child-Pugh і мав такий розподіл: у першій групі 39 пацієнтів мали стадію В, 31 пацієнт — стадію С; у другій групі — 19 і 16 відповідно.

Хворим призначалася однакова фармакотерапія, що включала гемостатичні препарати, інгібітори протонної помпи, октреотид, гепатопротектори, препарати заліза, бета-блокатори. З метою корекції алкогольної енцефалопатії пацієнтам першої групи до основного лікування додавався препарат елфунат у добовій дозі 4 мг/кг маси тіла. Середня кількість днів стаціонарного лікування в обох групах не мала статистично значущих відмінностей і становила 10,00 ± 1,80 у першій групі і 10,00 ± 1,32 — у другій (p < 0,05).

При переведенні в хірургічне відділення хворі були гемодинамічно стабільними, без ознак триваючої кровотечі, рівень свідомості відповідно до The Glasgow Coma Scale був не менший за 12 балів.

Тяжкість енцефалопатії оцінювалася за шкалою West Haven [7].

Клінічні характеристики двох груп були описані за допомогою статистичних показників «центральна тенденція» і «розподіл частот». Параметричним методом порівняння двох незалежних груп за однією ознакою було визначення t-критерію Стьюдента, за кількома ознаками — тест Пірсона. Рівнем статистичної значущості в дослідженні вважався p > 00,5. Статистична обробка даних проводилася в IBM SPSS Statistics Base v. 22.

РЕЗУЛЬТАТИ

Для оцінки неврологічного статусу в обох групах пацієнтів було запропоновано пройти тест зв’язку чисел у перший день лікування і перед випискою зі стаціонару. Відповідно до шкали тяжкості енцефалопатії West Haven також оцінювалися:

  • стан свідомості: не змінено (1 бал), порушення ритму сну й неспання (2 бали), сомноленція (3 бали), сопор (4 бали);
  • інтелектуальний статус: зниження концентрації уваги (1 бал), зниження здатності до лічби (2 бали), дезорієнтація в часі (3 бали), дезорієнтація в просторі (4 бали);
  • поведінка: не змінено (1 бал), дратівливість (2 бали), апатія (3 бали), делірій (4 бали).

До початку лікування тест зв’язку чисел у першій і другій групах не був статистично значущим — 118 ± 18 с проти 119 ± 12 с, при цьому визначалися значущі зміни після лікування — 77 ± 9 с проти 92 ± 11 с відповідно (p < 0,05).

Стан свідомості, інтелектуальний статус, поведінка в зведеній сумі балів після лікування були оцінені як позитивний результат без статистичної значущості між групами (p < 0,05). Результати наведені на рис. 1.

Рисунок 1

Для оцінки ступеня стимуляції еритрону проведене порівняння рівня еритроцитів і гемоглобіну крові.

Так, у першій групі пацієнтів у перший день лікування рівень гемоглобіну становив 7,6 ± 2,0 г/дл, кількість еритроцитів — 1,84 ± 0,40 • 1012/л. У другій групі хворих значущих відмінностей не визначалося, рівень гемоглобіну — 7,5 ± 2,2 г/дл, кількість еритроцитів — 1,85 ± 0,50 • 1012/л при рівні значущості p < 0,05. При виписці були вищі показники червоної крові в пацієнтів першої групи. Рівень гемоглобіну й кількість еритроцитів — 9,0 ± 1,2 г/дл і 2,25 ± 0,30 • 1012/л відповідно. Тоді як у другій групі дані показники становили 8,2 ± 1,8 г/дл і 1,9 ± 0,4 • 1012/л відповідно. Результати наведені на рис. 2.

Рисунок 2

ВИСНОВКИ 

2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинат (Елфунат) широко застосовується в клінічній практиці з метою корекції алкогольної енцефалопатії, компенсації впливу вільнорадикальних процесів у серці й мозку в умовах анемії. У проведеному дослідженні підтверджено стимулюючий вплив на еритроїдний паросток кісткового мозку при кровотечі з ВРВС, що може дозволити зменшити об’єми переливання компонентів крові в даної категорії хворих. Складний патогенез психоневрологічних змін у мозку обстежених пацієнтів не тільки обумовлений анемією й хронічним споживанням алкоголю, але й обтяжений впливом підвищеного рівня аміаку в крові внаслідок печінкової недостатності. Перспективним напрямком подальших досліджень впливу 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату на еритропоез може бути оцінка ефективності при інших типах кровотеч і хронічній анемії.

Список літератури

  1. Bittencourt P.L., Strauss E., Farias A.Q., Mattos A.A., Lopes E.P. Variceal bleeding: update of recommendations from the Brazilian association of hepatology. Arquivos de Gastroenterologia. 2017. 54(4). 349-355. DOI: 10.1590/s0004-2803.201700000-79.
  2. Malinchoc M., Kamath P.S., Gordon F.D., Peine C.J., Rank J., Ter Borg P.C. A model to predict poor survival in patients undergoing transjugular intrahepatic portosystemic shunts. Hepatology. 2000. 31(4). 864-871. DOI: 10.1053/he.2000.5852.
  3. De Franchis R.; Baveno VI Faculty. Expanding consensus in portal hypertension: Report of the Baveno VI Consensus Workshop: Stratifying risk and individualizing care for portal hypertension. J. Hepatol. 2015. 63(3). 743-752. DOI: 10.1016/j.jhep.2015.05.022.
  4. Швед M.I., Паламар T.O. Антиоксидантні ефекти емоксипіну у хворих із залізодефіцитною анемією. Лікарська справа. 1995. Вересень — грудень (9–12). С. 72-75.
  5. Villanueva C., Colomo A., Bosch A., Concepción M., Hernandez-Gea V. Transfusion strategies for acute upper gastrointestinal bleeding. New England Journal of Medicine. 2013. 368(1). 11-21.
  6. Мокляк Є.В., Власенко Н.О., Важнича О.М. Уміст еритропоетину при корекції похідним 3-гідроксипіридину гострого стресу з різним ступенем ушкодження системи еритрону. Фармакологія та лікарська токсикологія. 2014. № 2. С. 44-48.
  7. Weissenborn K. Hepatic encephalopathy: definition, clinical grading and diagnostic principles. Drugs. 2019. 79. 5-9.
  8. Berzigotti A. Non-invasive evaluation of portal hypertension using ultrasound elastography. Journal of hepatology. 2017. 67. 399-411.
  9. Власенко Н.О., Важнича О.М. Вплив 2-етил-6-метил-3-оксипіридину сукцинату на регенераторну реакцію еритрону при гострій крововтраті. Фармацевтичний часопис. 2013. 1.
  10. Власенко Н.О. Вплив 2-етил-6-метил-3-гідроксипіри-дину сукцинату (мексидолу) на стан еритрону при крововтраті та іммобілізаційному стресі (експериментальне дослідження): Автореф. дис… канд. фарм. наук. Харків, 2014.

Завантажити статтю в форматі PDF

Аренда яхты