Ефективність препаратів ципрофлоксацину та тобраміцину в лікуванні травматичних кератитів

Автори: А. І. Коньшина, Н. О. Дзюба, к. м. н.; В. І. Ангел, Міська клінічна лікарня № 9, м. Київ, Україна

---

Актуальність

Рогівка є найменш захищеною від дії зовнішніх факторів, ніж інші частини ока, і часто підлягає різноманітним травмам. Незважа­ючи на всебічні заходи для попередження травм ока, кількість травм, в тому числі і важких, значна. Частіше всього травми рогівки є наслідком потра­пляння в око стороннього тіла або дії фізичних та хімічних факторів [1]. Серед травматичних пошко­джень частіше всього зустрічаються ерозії рогівки, стороннє тіло рогівки, внаслідок чого розвиваються посттравматичні кератити, непроникаючі та про­никаючі поранення різноманітної етіології (меха­нічні пошкодження частинками лушпайок, піску, металу і т.д.) [2].

Наслідки травм ока займають провідне поло­ження в структурі інвалідності і не мають тенден­ції до зниження. Лікування посттравматичних ке­ратитів продовжує залишатись однією з найбільш актуальних проблем в офтальмології. Поява нових лікарських засобів дозволяє дещо покращити ре­зультати лікування цієї патології [1, 5].

Спектр мікроорганізмів, які спричинюють бактеріальні інфекції рогівки, досить широкий. Але ймовірність інфікування залежить і від початково­го стану рогівки (її захворювань або пошкоджень, поранень) та деяких інших чинників. Більшість ор­ганізмів, що висіваються з рогівкового вмісту, нале­жать до того самого виду, що звичайно виявляються на віях і шкірі навколо ока, у кон’юнктивальному мішку. На пошкодженій рогівці, звичайно нешкід­ливі бактерії стають умовно патогенними і можуть спричинити появу інфекційних рогівкових вира­зок [4]. Серед таких мікроорганізмів найчастіше виявляють Staphiloccocus aureus, Staphiloccocus epidermidis, а- і ß-гемолітичні стрептококи, Pseudomonas і Proteus. Тяжкість інфекційного про­цесу залежить здебільшого від стану рогівки і віру­лентних властивостей (ступеня патогенності) інфі­куючого мікроорганізму.

Як правило, початкова терапія посттравматич­них пошкоджень рогівки повинна охоплювати широкий спектр грампозитивних та грамнегативних бактерій [4, 7].

Фторхінолони це новий клас антимікробних препаратів, що подавляють ДНК-гіразу та при­гнічують синтез ДНК в мікробній клітині і мають широкий спектр антибактеріальної дії [6, 7]. Ципрофлоксацин — антибіотик широкого спектру антимікробної дії активний стосовно Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epi­dermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Campilobacter jejuni, Citrobacter diversus, Citrobacter freundii, Enterobacter cloaceae, Escherich­ia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Pseu­domonas aeruginosa, Salmonella typhi, Serratia marcescens, Shigella flexneri, Shigella sonnei, Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Acinetobacter spp., Aeromonas caviae, Aeromonas hydrophilia, Brucella melitensis, Campylo­bacter coli, Edwardsiella tarda, Enterobacter aerogenes, Haemophilus ducreyi, Klebsiella oxytoca, Legionella pneumophila, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria meningitidis, Pasteurella multicoda, Salmonella enteritidis, Vibrio cholerae, Vibrio parahaemolyticus, Vibrio vulnificus, Yfersinia enterocolitica, Chlamydia trachomatis (помірна дія), Mycobacterium tuberculosis (помірна дія).

Аміноглікозиди мають широкий спектр дії, зв’язуючись з субодиницями бактеріальних рибо­сом, проникають у внутрішню частину клітини, при цьому порушують синтез білка в мікробній клітині, а також проникність цитоплазматичної мембрани [6, 7]. Тобраміцин — антибіотик широкого спектра дії з групи аміноглікозидів. У низьких концентраці­ях діє бактеріостатично, а в більш високих — бакте­рицидно. Високоактивний стосовно Staphylococcus spp. (у т. ч. Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (грамнегативних і грам позитивних), а також штамів, стійких до пеніциліну); Streptococcus spp. (у т. ч. а-b-гемолітичних видів, деяких негемолітичних видів, Streptococcus pneumoniae); Pseudo­monas aeruginosa, Escherichia coli, Klebsiella pneu­moniae, Serratia spp., Providencia spp., Shigella spp., Citrobacter spp., Enterobacter aerogenes, Proteus mira­bilis (індол-негативний) та індол-позитивних видів Proteus spp., Hаemophilus influenzae, Hаemophilus aegyptius, Moraxella lacunata, Acinetobacter calcoaceticus (Herellea vaginacola), деяких видів Neisseria spp. (у т. ч. Neisseria gonorrhoeae).

Левоміцетин (Chloramphenicol) є антибіотиком широкого спектра дії: ефективний відносно багатьох грампозитивних та грамнегативних бактерій, рикетсій, спірохет, збудників трахоми, пситакозу, венеричної лімфогранульоми; діє на штами бакте­рій, стійких до пеніциліну, стрептоміцину, сульфа­ніламідам. Слабоактивний відносно кислотостій­ких бактерій, синьогнійної палички, простіших та клостридій. Стійкість мікроорганізмів до левоміце­тину розвивається відносно повільно. В звичайних дозах діє бактеріостатично. Механізм антимікроб­ної дії левоміцетину пов’язаний з порушенням син­тезу білків мікроорганізмів.

Мета дослідження

Вивчити ефективність дії препаратів ципрофлоксацину («Флоксимед», WORLD MEDICINE) та тобраміцину («Тобрімед», WORLD MEDICINE) в лікуванні травматичних ке­ратитів.

Матеріал та методи

Під спостереженням перебували 65 хворих (65 очей) у віці від 19 до 58 років із травматичними кератитами різного ступеня важкості.

Хворі були поділені на три групи залежно від методу лікування.

I — основна група — 23 хворих, 23 ока, що отримувала «Флоксимед» та традиційне лікування (протизапальну, де­сенсибілізуючу та прискорюючу процеси фізіологічної репаративної регенерації терапію).

II — основна група — 25 хворих, 25 очей, що отриму­вала «Тобрімед» та традиційне лікування (протизапальну, десенсибілізуючу та прискорюючу процеси фізіологічної репаративної регенерації терапію).

Контрольна — 17 хворих, 17 очей, що отримувала «Ле­воміцетин» та традиційне лікування (протизапальну, десен­сибілізуючу та прискорюючу процеси фізіологічної репаративної регенерації терапію).

До початку лікування у всіх хворих з інфільтрату рогів­ки стерильними петлями в окремі пробірки проводився забір матеріалу для бактеріологічного дослідження, які в лабора­торних умовах фарбувались за Грамом.

У пацієнтів I основної групи було виявлено: Staphylococcus aureus (St. aureus)— 6 хворих, Staphylococcus epidermidis (St. epidermidis) — 10 хворих, ß -гемолітичний стрептокок групи А (ß-ГСА) — 4 хворих та Escherichia coli — 3 хворих. Всі форми збудників були чутливі до ципрофлоксацину та інших фторхінолонів (левофлоксацину, офлоксацину, норфлоксацину, моксіфлоксацину); а також антибіотиків інших груп (цефалоспоріни, макроліди, аміноглікозиди).

У пацієнтів II основної групи: St. aureus — 7 хворих, St. epidermidis — 15 хворих, ß-ГСА — 3 хворих. Всі форми збудників були чутливі до тобраміцину та інших аміногліко­зидів (неоміцин, канаміцин, гентаміцин, амікацин, стрепто­міцин); антибіотиків груп цефалоспорінів, макролідів, фтор­хінолонів.

У пацієнтів контрольної групи виявлено: St. aureus — 6 хворих, St. epidermidis — 9 хворих, ß-ГСА — 2 хворих. Всі форми збудників були чутливі до левоміцетину. Дані пред­ставлені в таблиці 1.

Таблиця 1. Результати бактеріологічного дослідження рогівкового інфільтрату

Група	Бактерія	До початку лікування, хворі, %	На 7 добу після початку лікування, хворі, %
I – основна	St. aureus	6 (26,4 %)	0 %
	St. epidermidis	10 (44 %)	0 %
	ß — ГСА	4 (17,6 %)	0 %
	Escherichia coli	3 (13,2 %)	0 %
II – основна	St. aureus	7 (28 %)	0 %
	St. epidermidis	15 (60 %)	0 %
	ß — ГСА	3 (12 %)	0 %
Кон­трольна	St. aureus	6 (35,4 %)	1 (5,9 %)
	St. epidermidis	9 (53,1 %)	2 (11,8 %)
	ß — ГСА	2 (11,8 %)	0 %

Стан очей оцінювався за показниками гостроти зору, даними біомікроскопії на щілинній лампі в боковому освіт­лені з фарбуванням розчином флуоресцеіна натрію.

У всіх хворих при надходженні в стаціонар спостері­галося зниження гостроти зору, рогівковий синдром, на ро­гівці визначалися інфільтрати різної локалізації і величини в оптичній та параоптичній зонах.

Критеріями ефективності лікування були: підвищення гостроти зору, епітелізація рогівки, наявність залишкових помутнінь, скорочення строків лікування, відсутність збуд­ників в бактеріологічних дослідженнях після проведення лі­кування (забір матеріалу на 7 добу після початку лікування) та вираженість побічної дії препаратів.

Результати

В процесі лікування хворі всіх груп відзначали поступове підвищення гостроти зору

Таблиця 2. Динаміка гостроти зору в групах спостереження

Групи	Гострота зору
	До початку лікування	На 5 добу після початку лікування	На 7 добу після початку лікування	На 10 добу після початку лікування
I – основна група	0,45 ±0,06	0,66+0,02	0,72+0,03	0,84+0,03
II – основна група	0,48+0,02	0,62+0,02	0,69+0,04	0,83+0,03
Контрольна	0,49±0,02	0,54+0,02	0,59+0,02	0,78+0,01

Серед хворих I — основної групи епітелізація рогівки наступала на другу-третю добу у 12,9 % пацієнтів, на четверту добу — у 21,5 %, на п’яту — 17,2 %, на шосту — 21,5 %, на сьому — 17,2 % пацієн­тів. Побічних ефектів не виявлено. При повторно­му заборі матеріалу стерильним ватним тампоном з рогівки для бактеріологічного дослідження попере­дньої патогенної мікрофлори не виявлено.

Серед хворих II — основної групи епітелізація рогівки наступала на другу-третю добу у 8 % пацієн­тів, на четверту та п’яту добу — по 20 %, на шосту — 24 %, на сьому — 20 %пацієнтів. Побічних ефектів не виявлено. Повторне бактеріологічне досліджен­ня попередньої патогенної мікрофлори не виявило.

У контрольній групі повна епітелізація рогів­ки наступала на третю добу 11,6 % хворих, на чет­верту — у 11,6 % пацієнтів, на п’яту та шосту — по 17,4 %, на сьому та восьму — по 11,6 % пацієнтів. Хворі пред’являли скарги на відчуття печії, свербіж та почервоніння повік після закапування препара­ту. При повторному бактеріологічному досліджен­ні було виявлено Staphylococcus aureus — 1 хворий, Staphylococcus epidermidis — 2 хворих.

В процесі лікування випадків приєднання грибкової інфекції не зафіксовано.

Середній строк лікування I — основної групи склав 7,3 доби, що на 1,9 доби менше, ніж у паці­єнтів контрольної групи (9,2 доби); а II — основної групи —7,9 що на 1,3 доби менше, ніж у пацієнтів контрольної групи. Дані представлені в таблиці 3.

Таблиця 3. Результати комплексного лікування хворих із травматични­ми ушкодженнями рогівки (кількість діб)

Групи хворих	Кількість очей	Клінічні показники
		Завершення епітелізації рогівки	Залишкові помутніння	Середній строк лікування
I – основна	23	4,2 + 0,1	6,4 + 0,1	7,3+ 0,1
II – основна	25	4,9+ 0,1	7,1+ 0,1	7,9+ 0,1
Кон­трольна	17	5,8+ 0,1	8,5+ 0,1	9,2+ 0,1

Висновки

Отримані результати доводять ефективність препаратів «Тобрімед» та «Флоксимед» в лікуванні травматичних кератитів, які при­скорюють епітелізацію рогівки та значно скоро­чують строки лікування з мінімальною побічною дією.

Література

1. Егоров Е. А., Свирин А. В. , Рыбакова Е. Г. – Неотлож­ная офтальмология. – М.: «ГЭОТАР-МЕД», – С. 78
2. Бакбардина Л. М., Бакбардин Ю. В. – Травмы органа зрения. – Киев, С. 34-70
3. Егоров Е. А., Басинский С. Н. – Клинические лекции по офтальмологи. – М.: «ГЭОТАР-МЕД», 2007. – С. 70-85
4. Сергієнко М. М., Риков С. О., Лемзяков Г. Г. – Екзогенні бактерійні кератити. – Київ, 2002. – С. 2-4
5. Гундорова Р. А. – Пріоритетні напрямки в проблемі очного травматизму. Вісник офтальмології. – 2004. – № 1. – с. 12-15.
6. Морозов В. И., Яковлев А. А. – Фармакотерапия глаз­ных болезней. – Москва, 2001. С. 124-125
7. Вэндер Дж. Ф., Голт Дж.А. – Секреты офтальмоло­ги. Пер. с англ.: Под общ. ред. Астахова Ю. С. М.: МЕДпресс-информ, 2005. – 464 с.
8. Камски Д. – Клиническая офтальмология. Система­тизированный подход. Под ред. д.м.н., проф. Егоричева В. П. – Москва, «Логосфера»,2006. – С. 101-102.

Завантажити статтю в форматі PDF